Перші відомості про появу віяла в Китаї відносяться до VIII-II століть до нашої ери. Це були своєрідні віяла з дерев'яною ручкою і пір'ям. Згодом цей предмет удосконалювався, з'являлися різні види віял: натягнуті овальні або круглі полотна з тонкої спеціального паперу на ручці і в рамці, а також віяла з тростини, лотоса.
В імператорському палаці віяла прикрашалися шовковими вишивками: картинками, каліграфією. Одного разу віяла були привезені в подарунок японському імператору і так припали до двору, що незабаром вся знать вже користувалася цим зручним вишуканим предметом.
Японські майстри вдосконалювали форми і створили, в результаті, складане віяло з дерев'яних обструганих дощечок, яке складалося в гармошку півколом зі спеціальнго міцного паперу.
Трохи пізніше вже японські монахи дарують імператору Китаю двадцять різноманітних барвистих складних віял.
Знаменита придворна дама і письменниця Сей Сьонаґон зараховує віяло до предметів, які «полонять витонченою красою».
Віяло грає важливу роль в японському театрі Кабукі і в традиційному японському танці. Також віяла використовуються як зброя і являються в Японії символом військової влади. В Індії віяло є атрибутом королівського положення.
В епоху бароко віяло стало справжнім предметом розкоші. При дворі Людовика XIV віяло грало роль і в палацовому церемоніалі: дами їх могли відкрити тільки в присутності королеви. Юна дівчина, перш ніж з'явитися на люди, крім інших наук повинна була навчитися мистецтву поводження з віялом.
У сучасному житті віяло є аксесуаром людей мистецтва. Крім того, віяла використовуються в постановках костюмних і історичних п'єс, в екранізаціях літературних творів.
C підвищенням інтересу до східної культури віяла, крім обмахування, почали також використовувати як засіб корекції енергетики приміщень. Вважається, що правильно розташоване віяло може позитивно вплинути на життєвий тонус жильців в будинку.
